Перша світова війна – один із найкривавіших конфліктів в історії людства. Вона ознаменувала початок використання нищівної модернізованої зброї, як-от отруйний газ, повітряне бомбардування, кулемети та далекобійна артилерія. Війська Сполучених Штатів перехилили терези в бік перемоги Антанти й союзників, назавжди змінивши роль Америки у світі. Утім, за цю перемогу довелося дорого заплатити. Понад 116 000 американських військовослужбовців були вбиті, а ще 20 млн отримали поранення. Штат Нью-Йорк пожертвував найбільше: загинуло 13 956 бійців. Докладніше далі на queensyes.com.
Коротко про війну
28 червня 1914 року боснійський серб-націоналіст Гаврило Принцип скоїв у центрі міста Сараєва (Боснія і Герцоговина) замах на наступника австро-угорського престолу Франца Фердинанда. Через кілька тижнів Австро-Угорщина оголосила Сербії війну, звинувативши її в причетності до замаху. Сформувалися два ворожі блоки: сили Антанти (очолювали Франція і Велика Британія) та Центральні держави, очолювані Австро-Угорщиною і Німеччиною.
Бої розпочалися на Балканах, конфлікт розгортався здебільшого в Європі, а потім – Близькому Сході та Африці. Усе завершилося 11 листопада 1918 року капітуляцією Німеччини та перемогою Антанти й союзників. У Першій світовій, яку також називають Великою війною, взяли участь 38 держав. За підрахунками істориків, під час неї загинуло до 8,5 млн військових і 13 млн цивільних. Внаслідок війни припинили існувати Австро-Угорська, Османська, Німецька та Російська імперії, а утворилися нові держави, як-от Латвія, Литва, Естонія, Фінляндія, Чехословацька Республіка тощо. Німеччина втратила колоніальні території. Війна створила підґрунтя і для розпаду Британської імперії.
Вступ США
Сполучені Штати Америки після початку війни проголосили свій нейтралітет. Водночас країна була одним із головних постачальників зброї, військової техніки, продовольства, пального тощо Великій Британії та її союзникам. Згодом американський уряд змінив політику ізоляціонізму на активне союзництво країн Антанти. 6 квітня 1917 року США офіційно вступили в Першу світову війну. Американська армія активно брала участь у боях на Західному фронті в 1917–1918 роках.
Щодня до Європи прибувало до 10 000 американських бійців, у той час як німці вже не мали ким поповнювати свої роти. Американці заявили про себе як про могутню військову силу під час Весняного наступу 1918 року – останніх наступальних операцій німецької армії на Західному фронті, що тривали 5 місяців. Крім того, американці зробили великий внесок під час останнього й вирішального наступу Антанти й союзників.
Участь Нью-Йорка
Починаючи з квітня 1917 року, коли США офіційно вступили у війну, штат Нью-Йорк усіляко сприяв перемозі Антанти. Сотні людей збиралися вздовж пірсів, проводжаючи солдатів до Європи. Відправлялися на інший континент не лише військові, а й кораблі з танками, продовольством і медичним приладдям. Згідно з офіційними звітами, до лав армії за час війни приєдналося понад 500 000 жителів Нью-Йорка – 12,5 % від усіх осіб, які служили в армії США. Жоден інший штат не пожертвував більше, ніж Нью-Йорк, адже загинули внаслідок боїв 13 956 людей.
Афроамериканців мобілізували в окремі підрозділи під командуванням білих офіцерів. 369-й полк зібрав темношкірих солдатів з усього штату Нью-Йорк. Це перший афроамериканський полк, який брав участь у війні. Конфлікт у морі суттєво обмежив міжнародні подорожі цивільних і поклав край невпинному потоку іммігрантів, які десятиліттями формували життя штату. Напади на американські кораблі змушували тих американців, які підтримували нейтралітет, змінити свою позицію.
Внутрішній фронт
Промисловість штату також активно працювала на потреби війни. Наприклад, компанія Remington Arms виробляла гвинтівки, а фабрика Savage Arms постачала кулемети. Сталь виготовляв завод Lackawanna Iron and Steel Co (Erie Co), вибухівку – компанія National Aniline, а військові літаки – компанія Curtiss Airplane Co. У 1916 році компанія Curtiss Engineering Corp відкрила авіаційну фабрику в cелищі Гарден-Сіті, що на острові Лонг-Айленд.
Банки Нью-Йорка надавали фінанси для військових цілей, а щоби заповнити нестачу сільськогосподарської робочої сили, від занять у школі звільнялися тисячі дітей. Що цікаво, згідно з навчальним планом, учні початкової школи вивчали під час уроків хронологію подій, що призвели до війни; ознайомлювалися з місцями битв на картах; дізнавалися значення військових термінів тощо.
У всьому штаті були створені комітети внутрішньої оборони, задіяні сотні тисяч волонтерів із місцевими відділеннями Американського Червоного Хреста. Федерація жіночих клубів штату Нью-Йорк займалася консервуванням продуктів. Усі небайдужі проводили мітинги й акції на підтримку солдатів.
А втім, не всі зусилля на внутрішньому фронті були такими оптимістичними. Особливу увагу держава приковувала до іммігрантів із ворожих країн. Від громадян Німеччини, Австро-Угорщини та Османської імперії вимагалося реєструватися в спеціальному списку ворожих іноземців. Крім того, їм заборонявся в’їзд у райони військового значення, аби уникнути сепаратизму. Основними жертвами репресій були німецькі американці. В мистецьких та культурних установах німців замінювали італійцями та французами, наприклад у Метрополітен-опері. Німецькомовна преса майже припинила своє існування через зобов’язання подавати англомовний переклад усіх текстів поштовим інспекторам. У школах більше не проводили занять німецькою мовою.
Водночас ті іммігранти, які не походили з ворожих країн і підтримували позицію США, мали чудову нагоду про себе заявити. Так, наприклад, зробили євреї та італійці. Усіх політичних радикалів та пацифістів держава пильно перевіряла, а багатьох учителів та професорів звільняла з посад через їхні опозиційні погляди. Для прикладу, у жовтні 1917 році був звільнений професор Колумбійського університету Джеймс МакКін Кеттелл. Після нього залишилося без посад чимало інших науковців, які висловлювали своє обурення.
Навіть у такій демократичній державі, як США, ті, хто відмовлявся від військової служби, переживали глузування й переслідування. Американська захисна ліга затримала понад 50 000 чоловіків (лише 8 з яких були справді ухилянтами) під час рейду в Нью-Йорку на початку вересня 1918 року.
Незважаючи на офіційні та неофіційні репресії, країною вирувала антивоєнна активність. Були організовані численні заходи на захист прав призовників, іммігрантів і радикалів. Посилили антивоєнні настрої також інфляція, нестача житла та збільшення робочого дня. Працівники Нью-Йорка й інших штатів наполягали на вищих зарплатах і кращих робочих умовах.
Аби зберегти сільськогосподарські культури штату, небайдужі виступали за обмеження віскі, для виробництва якого потрібна кукурудза. Ще дехто боровся за закриття пивоварних заводів, які належали німцям. Жінки зі свого боку виборювали право голосувати й бути обраними на виборні посади. Під керівництвом Керрі Чепмен Кетт жительки штату Нью-Йорк таки отримали це право в листопаді 1917 року.
Джерела: archives.nyc, ny.gov, museum.dmna.ny.gov.