Рівень злочинності та відсоток притягнутих до відповідальності лиходіїв багато говорить про міську владу та її правоохоронну систему. У 1970-х роках понад 50 детективів намагалися знайти горлоріза, що тримав у страху весь Квінз. Жінки не виходили на вулицю без супроводу, а господарі будинків спеціально заводили собак, аби ті сповіщали про будь-якого незнайомця на території подвір’я. Серійний вбивця Джозеф Бальді зарізав чотирьох жінок і дівчат під час пограбування. Таких моторошних наслідків не було би, якби психопата помилково не звільнили з-під арешту. Докладніше про нью-йоркського «Джека-Різника» читайте далі на queensyes.com.
Перша жертва
Джозеф Бальді народився 16 січня 1941 року в районі Квінза Річмонд-Гілл. Вже змалку він порушував закон, обкрадаючи будинки. У 1962–1967 роках Бальді лікувався від психічної хвороби в Creedmoor State Hospital. У майстерні лікарні Джозеф вивчав теслярську справу.
У вересні 1970 року Ареті та Дімітрос Куларманіс разом із трьома маленькими дітьми вирушили з Торонто до Нью-Йорка на сімейну зустріч. Вони зупинилися на ночівлю в батьків Дімітроса, у районі Джамейка. В одну мить свято перетворилося на трагедію. Тоді Бальді, бажаючи пограбувати будинок, заліз усередину через відчинене вікно. Він опинився в спальні 23-річної Ареті.
Щоби завадити її крику, Балді встромив у горло жінки ніж. Ареті, ледь стоячи на ногах, закликала на допомогу чоловіка. У цей час кров хлинула з глибокої рани в її горлі. Знедолену відвезли до лікарні, де вона через 4 години померла від отриманих травм. Балді приховав усі сліди злочину, через що поліції не вдалося знайти вбивцю. З кімнати, де був скоєний напад, зникли коштовності та гроші.
Інші злочини
Після вдалої втечі душогубець продовжив грабувати будинки в районах Річмонд-Гілл і Вудхейвен. У вересні 1971 року один із мешканців Вудхейвена повідомив поліції, що бачив чоловіка, який ліз у вікно його сусіда. Два офіцери схопили Бальді, після чого злочинець невдало вистрелив із пістолета в офіцера, на прізвище Гамбергер. Перш ніж він встиг вистрілити знову, поліціянти затримали його. Під час огляду речей вони виявили водійське посвідчення, що належало жінці, яку ограбував Бальді.
Хоча Джозефу висунули кілька звинувачень, як-от у крадіжці чи незаконному зберіганні зброї, але через його медичну історію злочинця відправили до психлікарні. У січні 1972 року Бальді вийшов з-під арешту на волю, не отримавши кримінального покарання.
Менш ніж через 2 місяці після звільнення Бальді відновив свою злочинну діяльність. У березні він проник у спальню 17-річної Камілли Перніоли, яка проживала з батьками в районі Джамейка. Вбивця зарізав її уві сні, після чого втік. Вранці Армандо Перніола прийшов у кімнату доньки, де нажаханий побачив закривавлене мертве тіло. Вбивця діяв настільки тихо та швидко, що 7-річний брат Камілли, який спав із нею в кімнаті, не прокинувся під час нападу.
У квітні того ж року Бальді увірвався в квартиру 21-річної секретарки Клари Торіелло, яка проживала ще з трьома членами сім’ї. Він наніс їй 4 ножові поранення в спину і шию, після чого зірвав зі знедоленої нижню білизну та порізав її на шматки. Приблизно о 7 годині ранку сестра Торіелло зайшла в її кімнату, щоби розбудити на роботу, але виявила труп. Як і під час інших вбивств, Бальді проник через відчинене вікно десь після півночі.
Після цього інциденту до поліції часто надходили повідомлення про те, що «тихий диявол» погрожував жінкам уночі. Наприклад, одна з них прокинулася та побачила, як у вікно простягнулася чоловіча рука з ножем. Її крики налякали вбивцю.
Останній напад стався в червні, знову в Джамейці. Джозеф встромив ніж у груди 15-річної Дебори «Деббі» Янушко. Джон і Анджеліна Янушко прокинулися від криків доньки. Вони прибігли до її кімнати й знайшли Деббі, яка сиділа в ліжку, а з її грудей текла кров. Поранена дівчина не дочекалася приїзду медиків та померла.
Бальді став на металеву молочну коробку, щоби дотягнутися до вікна. Поліція знайшла кілька відбитків пальців на підвіконні та фетиш вбивці – шматки порізаного бюстгальтера. Такий був знайдений на кожному місці злочину, незалежно від того, був він на жертві чи вирваний з мотузки для білизни. Хоча жодна з жінок не була зґвалтована, але всюди поліцейські виявили ознаки сексуального збочення.
Через кілька днів після вбивства Янушко її однокласники повідомили поліції, що їх переслідував високий худорлявий чоловік із темним волоссям. Такий же опис надали деякі інші жінки. У червні два детективи затримали посеред вулиці Джозефа Бальді через максимальну схожість із розшукуваним психопатом. 31-річний Джозеф жив завдяки соціальним виплатам в квартирному будинку. Починаючи з 1962 року, він регулярно відвідував психіатричні заклади. У його кімнаті детективи знайшли ножі, пістолет і кілька журналів.
25 років ув’язнення
Спершу суд звинуватив Бальді в замаху на вбивство офіцера Гамбергера. Утім, адвокат заявив під час слухання, що Бальді страждав на шизофренію та дисоціативний розлад ідентичності. Хворі на цей розлад поводяться так, наче поєднують у собі дві чи більше особистостей одночасно. Директор психіатричного відділення лікарні виголосив результати обстеження Бальді. За його словами, підсудний усвідомлював свої дії, коли напав на офіцера.
Прокурори представили 45-хвилинний запис, на якому Бальді зізнався в чотирьох вбивствах. Згідно з матеріалами суду, під час допиту підозрюваний впадав у транс, описував скоєне та відтворював вбивство в будинку Янушко. Утім, пізніше він заявив, що не пам’ятає, що робив такі зізнання.
Бальді засудили до 25 років ув’язнення. Його адвокати подали апеляцію, стверджуючи, що він не отримав справедливого суду, оскільки був надто божевільним, щоби розуміти свої дії. Ньюйорківець залишався за ґратами до кінця свого життя, перш ніж померти в жовтні 2009-го у віці 68 років через невідомі причини.
Свого часу Бальді порівнювали з іншими серійними вбивцями Нью-Йорка – Чарльзом Юклом і Рікардо Капуто. Усі троє вважалися «зразковими ув’язненими», адже у в’язниці поводили себе взірцево, а коли виходили на волю – продовжували безчинства.
Період корупції та політичного безладу
Ще після першого вбивства спійманий Бальді мав би потрапити за ґрати. Однак жорстокий психопат опинився на вулиці через недосконалість судової системи, а також неналежну роботу державної психіатричної лікарні. У період насильницьких дій Бальді Нью-Йорком керував Джон Ліндсей. У 1971 році він перейшов від Республіканської партії до Демократичної.
У 1970 році газета «Нью-Йорк таймс» опублікувала заяви патрульного поліцейського Френка Серпіко про поширену корупцію в поліції. Тому, мер Ліндсей сформував спеціальну комісію, місією якої було розслідувати корупційні скандали. Через формування цієї комісії багато офіцерів Нью-Йорка не любили міського голову й просили його не з’являтися на похоронах у разі, якщо вони загинуть під час виконання службових обов’язків.
У 1993 році Мелвін Г. Голлі провів опитування серед істориків, політологів та урбаністів щодо правління Ліндсея. Після опитування Голлі помістив Ліндсея на 16-ту сходинку в списку найгірших мерів американських великих міст, які працювали в період 1820–1993 років.