Рівень злочинності та відсоток притягнутих до відповідальності лиходіїв багато говорить про міську владу та її правоохоронні органи. Через недосконалість судової системи штату Нью-Йорк, поширену корупцію та неналежну роботу державних установ часто жорстокі психопати опинялися не за ґратами, а просто на вулиці, поміж здорових людей. Такі умови також слугували плодотворним ґрунтом для розповсюдження мафіозних кланів. Вони роками змушували мешканців жити в постійному страху. Подібна ситуація існувала в усіх боро міста. Докладніше про найвідоміших злочинців, які творили безчинства у Квінзі, читайте далі на queensyes.com.
Нью-йоркський «Джек-Різник»
У 1970-х роках понад 50 детективів намагалися знайти горлоріза, що тримав у страху весь Квінз. Ним виявився Джозеф Бальді – уродженець району Квінза Річмонд-Гілл. У вересні 1970 року він вбив свою першу жертву. Тоді подружжя Ареті та Дімітроса Куларманісів зупинилися в районі Джамейка, у батьківському домі, разом із трьома маленькими дітьми. Бальді з метою пограбування заліз усередину спальні Ареті через відчинене вікно. Він встромив жінці в горло ніж, і бідолашна згодом померла в лікарні. Душогубець вкрав гроші й коштовності, а тоді приховав усі сліди злочину так, що поліція не змогла знайти вбивцю.
Згодом злочинець здійснив ще кілька пограбувань в інших районах Квінза. У вересні 1971 року два офіцери поліції схопили Бальді, після чого виявили в нього водійське посвідчення, що належало жінці, яку він пограбував. Оскільки раніше він лежав у психлікарні, злочинця знову відправили на лікування. У січні 1972 року психопат вийшов на волю, не отримавши кримінального покарання. А вже в березні того ж року Бальді проник у спальню 17-річної Камілли Перніоли. Вбивця зарізав її уві сні, після чого взяв коштовні речі та втік. У квітні він наніс смертельні ножові поранення 21-річній секретарці Кларі Торіелло – знову під час пограбування. Останній напад стався в червні – на 15-річну Дебору «Деббі» Янушко. Знедолена померла від встромляння ножа в груди.
Джозеф Бальді, хоч і не був сексуальним насильником, але на місці кожного злочину залишав ознаки збочення, наприклад порізаний бюстгальтер. Завдяки однокласникам Янушко, які склали фотопортрет Бальді (він переслідував Дебору за кілька днів до нападу) психопата нарешті знайшли. Інші жінки, які змогли дивом вижити під час грабування, підтвердили його особу. На той момент 31-річний вбивця жив завдяки соціальним виплатам.
Бальді засудили до 25 років ув’язнення. Такий незначний, зважаючи на все скоєне, термін пов’язаний із його медичними показаннями – шизофренією та дисоціативним розладом ідентичності. Ньюйоркець поводив себе так, ніби в ньому жило кілька особистостей одночасно. Він помер за ґратами в жовтні 2009-го у віці 68 років. До слова, ще після першого вбивства спійманий Бальді мав би потрапити у в’язницю. Однак тоді, у період насильницьких дій, корупції та політичного безладу, Нью-Йорком керував Джон Ліндсей. Людська недбалість і підкупність спричинили жахливі наслідки.
Ображена дружина
12 січня 1928 року Рут Снайдер стала другою жінкою, страченою на електричному стільці у виправній колонії «Сінг-Сінг», і третьою страченою жінкою в штаті Нью-Йорк. Уродженка Мангеттена прославилася як вбивця власного чоловіка. Її прощання з життям на електричному стільці в нью-йоркській в’язниці було таємно зафіксовано на фотографії та розповсюджено в газетах. Сама ж історія отримала великий суспільний резонанс.
Усе почалося в 1915-му. Тоді 20-річна Рут познайомилася з 33-річним художнім редактором журналу Альбертом Снайдером. Пара оселилася у Квінзі. Їхній шлюб не можна було назвати щасливим: Альберт усе ще кохав покійну наречену, яка незадовго до весілля померла від пневмонії. Навіть проживаючи з Рут, він розповідав про неї як про найкращу жінку його життя, планував повісити її портрет у спільному з Рут будинку, а ще назвав човен на честь колишньої коханої. Крім того, Альберт нібито звинувачував Рут у народженні доньки, а не сина, вимагав від неї ідеальної чистоти в домі, а ще здійснював фізичне насильство.
Не отримавши достатньо уваги й омріяної любові від чоловіка, у 1925 році Рут завела таємний роман. Її обранцем став одружений продавець корсетів Джадд Ґрей. Закохані зустрічалися, поки Альберта не було вдома, а ще орендували готельні номери. Прагнучи щасливого життя з новим коханим, Рут почала планувати вбивство свого законного чоловіка. Ґрей не хотів ставати співучасником і навіть почав пити через надмірну наполегливість Рут. Після щонайменше 7 невдалих спроб самостійно убити Альберта, Рут усе ж вдалося переконати Джадда. Вони розробили план вбивства, і вночі 20 березня 1927 року Джадд пробрався у вільну кімнату будинку Снайдерів, де Рут залишила всі знаряддя для вбивства. Пара задушила бідолашного Альберта дротом, після чого інсценувала його смерть як частину крадіжки з проникненням у будинок. Вони перекинули кілька стільців, помістили в ніздрі покійника просочені хлороформом ганчірки та додатково побили. Джадд нещільно зв’язав Рут руки й ноги, а тоді залишив будинок. Жінка покликала на допомогу доньку Лоррейн та попросила її звернутися до сусідів, аби ті викликали поліцію.
Під час розслідування детективи знайшли в домі речі, які, за словами Рут, вкрав грабіжник. Крім того, їх збентежила розповідь жінки, яка не нагадувала історію скривдженої. Несвідомо вона також натякнула на Джадда, після чого його розшукали. Коли справа дійшла до суду, колишні коханці звинуватили одне одного в смертельному вчинку. І Рут, і Джадда засудили до страти на електричному стільці.
«Останній Дон»
Після того, як усіх босів його покоління відправили у в’язницю, Джозеф Массіно став головою одного з п’яти злочинних кланів Нью-Йорка та урядовим інформатором. Він був єдиним очільником злочинної сім’ї Нью-Йорка, який не сидів тривалий час у в’язниці.
Массіно зростав у районі Квінза Маспет. Уже в дитинстві він скоював дрібні злочини, а в 10 класі кинув школу та втік із рідного дому до Флориди. До кінця 1960-х років Массіно був партнером мафіозного клану Бонанно. Він володів рисами, необхідними для успішної кар’єри в мафії: розумом, здатністю заробляти та готовністю до вбивства. У 1977 році Массіно офіційно став членом мафіозної сім’ї. Він безжально вбивав усіх конкурентів і підозрілих членів команди.
У 1982 році його засудили до 10 років ув’язнення за рекет. Однак через рік Массіно звільнили з в’язниці на 2 роки за умови перебування під наглядом правоохоронців. Тоді він взявся за відновлення сім’ї Бонанно, яка майже чверть століття переживала негаразди. На початку нового тисячоліття його вважали найсильнішим лідером мафії в країні. Мафіозі вигадав цілу низку сигналів, аби всередині сім’ї спілкуватися так, щоби агенти під прикриттям нічого не запідозрили. Він створив підпільну систему камер для своїх екіпажів, заборонив їм контактувати один з одним та вжив багатьох інших заходів безпеки.
Журнал «Тайм» назвав Джозефа «Останнім Доном», посилаючись на його статус єдиного нью-йоркського боса, який на той момент не відбував ув’язнення. А вже у 2005 році Джо Массіно був засуджений до двох довічних ув’язнень поспіль. Цього разу він знову зумів уникнути клітки: уклав угоду з урядом і став першим із сім’ї Бонанно, хто співпрацював із державною владою. Раніше ніхто із сім’ї Бонанно не був інформатором уряду. Це допомогло Джозефу вільно царювати, у той час як інші голови сиділи у в’язниці.
Бос за ґратами
Філіпу «Расті» Растеллі пощастило менше, ніж Массіно. Колишній бос злочинної родини Бонанно провів у в’язниці всі роки свого правління, крім трьох. Увесь цей час він керував командою через посередників, прибираючи конкурентів та здійснюючи пограбування під час відбування покарання.
Філіп Растеллі народився і виріс у Квінзі та змалку брав участь у лихварстві, здирництві й торгівлі наркотиками, перш ніж приєднатися до Бонанно. У серпні 1973 року тодішній бос Бонанно Евола помер від раку, після чого його замінив Растеллі. Він був першим босом цієї злочинної родини, який походив із Квінза, адже попередні народилися в Брукліні. У 1976 році Растеллі засудили до 10 років ув’язнення, а в 1987 році – ще 12. У 1991-му його звільнили через проблеми зі здоров’ям. Помер мафіозі від раку печінки у віці 73 років. Після його смерті босом Бонанно став Джозеф Массіно.