За підрахунками істориків, у розпал В’єтнамської війни на території В’єтнаму перебувало понад пів мільйона американських солдатів та офіцерів. А загалом внаслідок боїв загинули або зникли безвісти понад 58 000 американців. Воювати на іншому кінці світу, боронячи світ від поширення комунізму, – справді грандіозна справа. Серед героїв було чимало жителів Квінза. У боро, зокрема в Елмгерст-парку, встановлений меморіал, що вшановує 371 військовослужбовця Квінза. Хтось із них загинув у бою, а хтось – зник безвісти. Докладніше про війну та пам’ятник читайте далі на queensyes.com.
Одна з найдовших війн для США
В’єтнамська війна тривала в 1955–1975 роках. Це одна з найдовших воєн в історії Сполучених Штатів. Конфлікт зародився ще в 1940-х – між комуністами та французькими колоніалами. У 1954 році Франція розділила В’єтнам, який був її колонією до й під час Другої світової війни. Тоді комуністи під проводом в’єтнамського революціонера Хо Ші Міна, які базувалися на півночі, перемогли французів. Внаслідок підписання Женевських угод В’єтнам був розділений на комуністичну північ і проамериканський південь.
У 1955 році США, аби уникнути комуністичної експансії, переконали Південний В’єтнам не виконувати умови підписаних угод. Це спричинило військове протистояння між північною та південною частинами В’єтнаму. Першу підтримували СРСР та КНР, а другу – США, Австралія, Нова Зеландія, Південна Корея тощо.
Американські керівники відправляли своїх військових до Азії, побоюючись стрімкого розповсюдження комуністичної ідеології. Річ у тім, що якби комунізм переміг в одній країні, то швидко поширився б і на інші. Попри те що після Другої світової війни американці могли похвалитися найрозвиненішою економікою та могутніми збройними силами, усе ж переміг комуністичний Північний В’єтнам.
Основні причини поразки США
- Відсутність фінансової підтримки Конгресу. Загалом США витратили на війну понад 600 000 мільярдів доларів. На початку війни американці були налаштовані дуже оптимістично. До 1968 року влада країни мала переконання, що переможе. Утім, із плином часу це переконання слабшало, особливо після широкомасштабного наступу комуністів у січні 1968 року. Коли ж Конгрес перестав фінансово підтримувати військові дії, це остаточно звело нанівець усі зусилля американців і зрештою змусило їх вивести бойові частини.
- Бої в пекельних джунглях. Навіть найбільш витривалі бійці ледве витримували умови, у яких доводилося воювати. В’єтнамці добре знали свою територію, яка переважно складалася з непроглядних джунглів. Вони ж майже завжди першими розпочинали бої, обираючи час та місце. Якщо в’єтнамські солдати могли легко відступити в безпечні сховища через кордон із країнами Лаос та Камбоджа, то для американців ці зони були закритими.
- Антивоєнні протести. В’єтнамську війну часто описують як «першу телевізійну війну», оскільки її детально висвітлювали в ЗМІ. Більшість американських сімей мали вдома телевізор, тому спостерігали за всіма подіями, які до того ж демонструвалися майже без цензури. З 1968 року зросла кількість смертей, каліцтв і катувань серед цивільних, про що прямо сповіщали журналісти. Це зумовило антивоєнні протести в різних куточках Штатів. У травні 1970 року під час одного з протестів члени Нацгвардії застрелили 4 студентів в штаті Огайо. Це ще більше посилило антивоєнні настрої серед населення. Погіршували ситуацію і численні фотографії трун із молодими солдатами. Якщо В’єтнам міг формувати громадську думку за допомогою пропаганди відповідно до комуністичних інструкцій, то в демократичних США це би не спрацювало. На відміну від противника, американці не могли закрити кордони й повністю придушити інакомислення, кидаючи свідомих людей до в’язниць.
- Жорстокі методи боротьби. Щоби здобути перемогу в такому надзвичайно складному конфлікті, американці застосовували жахливі види зброї. Наприклад, за допомогою хімічних речовин вони боролися з листям у джунглях, а живих в’єтнамців спалювали нафтохімічною речовиною. В’єтнамці тижнями ховалися в укриттях, а коли виходили, то були вражені деревами без листя. Крім того, американці зіпсували собі славу через різанину 1968 року. Американські солдати вбили понад 500 мешканців в’єтнамського села, серед яких були жінки й діти. Через це американців не підтримував цивілізований світ, а особливо, ті в’єтнамці, які спершу підтримували США та виступали проти комуністів.
- Низький бойовий дух. Зважаючи на результати допитів полонених комуністів, вони мали значно більшу мотивацію, ніж американці. Патріотично налаштовані азійці були переконані, що воюють за важливу справу – об’єднання своєї країни під єдиним урядом. Про сильний моральний дух свідчить і здатність в’єтнамців продовжувати боротьбу, незважаючи на величезні втрати. Американці ж не захищали власну країну та своїх людей, через що не мали великої мотивації.
- Непопулярність уряду Південного В’єтнаму й корупція. На відміну від комуністичної півночі, проамериканська південна частина країни не мала великої підтримки серед в’єтнамського населення. За визволення від комуністів воювали переважно американці, а не в’єтнамці, що говорить про непопулярність уряду Південного В’єтнаму. До того ж світ усе ще асоціював Південний В’єтнам із колишньою колонією Франції. У таких умовах було доволі складно перемогти комуністів. Ситуацію ускладнила корупція. Величезна фінансова допомога Штатів і так корумпованій державі лише погіршила економіку Південного В’єтнаму. Через це США не могли сподіватися на надійність південнов’єтнамської армії.
Меморіал ветеранам
Пам’ятник ветеранам В’єтнамської війни в Елмгерст-парку урочисто відкрили в грудні 2019 року. Queens Vietnam Veterans Memorial – це дещо заглиблений еліптичний простір, обрамлений двома стінами із сірого граніту. Одна зі стін вміщує імена 371 жителя Квінза. Усі вони загинули під час війни у В’єтнамі або ж були внесені до списку зниклих безвісти. Крім того, викарбувана хронологія війни з описом основних подій.
На зворотному боці викарбуваний малюнок бамбука. На лаві відвідувачі можуть сидіти й переглядати імена, вивчаючи історію. Крім того, вигравірувані назва меморіалу, присвята всім ветеранам, медаль за службу у В’єтнамі та деякі військові знаки. У центрі еліптичного простору розташована гранітна карта, що зображує територію навколо В’єтнаму та ще кілька важливих історичних місць. Довколишні насадження прикрашають територію зеленим, жовтим і червоним кольорами залежно від пори року.
Це перший меморіал у Квінзі, який вшановує всіх жителів боро, причетних до В’єтнамської війни. Зініціювала встановлення пам’ятника Мелінда Кац – тодішня президентка Квінза. Вона разом із Департаментом парків Нью-Йорка, ветеранами боро, деякими посадовими особами та лідерами громад заклали наріжний камінь.
Вандалізм
У червні 2021 року Queens Vietnam Veterans Memorial зіпсували невідомі. У вигляді графіті вони залишили негативні згадки про Бога, «занепалі душі» та «дітовбивць». Крім того, вандали розмістили свастику над цифрою 110. Імовірно, це натяк на 110-те відділення поліції.
Джерела: bbc.com, queenseagle.com, nycgovparks.org.