Браян М. МакЛафлін – американський політик-демократ, який став одним із найвпливовіших лідерів профспілок штату Нью-Йорк. У 2009 році він потрапив у в’язницю через корупційний скандал. Докладніше читайте далі на queensyes.com.
Дитячі та юнацькі роки
Політик народився в Мангеттені, але виріс у Квінзі. Разом із сім’єю Браян переїхав у 10 років на острів Лонг-Айленд. Батько та дідусь хлопця були електриками та профспілковими активістами, мати працювала в універмагах. Ніхто з родини не отримав вищої освіти. Браян навчався в Бріджпортському університеті, але не закінчив його.
Робота електриком
Працюючи електриком, МакЛафлін приєднався до братства робітників електрики та до профспілки. На одних із профспілкових зібрань він познайомився з лідером профспілки Гаррі Ван Арсдейлом-молодшим, який переконав МакЛафліна отримати вищу освіту. У Коледжі «Емпайр-Стейт» він отримав ступінь бакалавра, а в Нью-Йоркському технологічному інституті – ступінь магістра з виробничих трудових відносин.
Ван Арсдейл став наставником МакЛафліна, він навчав його трудової та виборчої політики. У 1981 році Арсдейл доручив вихованцеві організувати в місті парад до Дня праці – перший за десятиліття!
Політична кар’єра
У 1992 році МакЛафлін почав представляти в Асамблеї штату Нью-Йорк 25-й округ міста (схід Квінза). Асамблея – нижня палата Легіслатури штату Нью-Йорк (законодавчого органу). Верхньою палатою є Сенат. Асамблея складається з 150 членів, що обираються на 2 роки та не мають ліміту на кількість термінів.
Цікаво, що в багатьох інтерв’ю МакЛафлін зізнавався, що в політику потрапив абсолютно випадково, не виявляючи неабиякого інтересу до державотворчих справ. Однак згодом його зацікавила можливість покращувати становище виборців.
Під час роботи в Асамблеї, МакЛафлін був головою конференції Democratic Conference та членом Комітету шляхів і засобів. Він виділив чимало коштів із держбюджету на спорт. Наприклад, у 2002 році одна з атлетичних асоціацій у Флашингу отримала 4000 доларів на уніформу, спорядження, приміщення тощо. Як пояснював сам законодавець, коли діти займаються спортом, вони навряд чи вживатимуть наркотики та потраплятимуть у неприємності.
Загалом політик написав понад 40 нових законів для штату, які посилили кримінальну відповідальність, покращили якість життя в кварталах і доступ до медичної допомоги в Нью-Йорку. Він також розробив законопроєкт, що мав на меті запобігати травматизму на виробництві.
Голова робітничого руху
Однак, попри деякі досягнення в політиці, МакЛафлін запам’ятався громадськості не як успішний законодавець, а лідер профспілок. У 1995-му він став президентом New York City Central Labor Council (NYCCLC). Це некомерційна членська організація, яка просуває і захищає інтереси трудящих Нью-Йорка.
Як найбільша в країні регіональна федерація праці (станом на початок 2024 року), NYCCLC об’єднує профспілки міста, що представляють робітників різних галузей промисловості – вчителів, водіїв вантажівок, інженерів-операторів, медсестер, будівельників, електриків, пожежників, працівників роздрібної торгівлі, двірників, операторів потягів, пекарів тощо.
Загалом МакЛафлін присвятив робітничому руху Нью-Йорка понад 20 років. Він очолив чимало робітничих страйків та мітингів. Наприклад, 4 жовтня 2003 року він керував орієнтовно 100 000 іммігрантами та їхніми прихильниками на мітингу в парку «Флашинг-Медоуз». Будучи головою нью-йоркської організації Immigrant Workers Freedom Ride, він виступив на захист робітників-нелегалів. Ця організація боролася за право іммігрантів на громадянство, возз’єднання сімей, голос та гідні умови на робочому місці. Крім того, МакЛафлін організував мітинг профспілкових діячів із найрізноманітніших професій, метою якого було боротися проти «антиробітничої політики» адміністрації Джорджа Буша.
МакЛафлін часто висловлювався, що вважає освіту важливою частиною робітничого руху. Він виступав за те, щоби кожна місцева профспілка стала шанованим освітнім центром, оскільки лише освічений і активний робітничий клас здатний помічати й говорити про проблеми.
Співпрацюючи з представниками правоохоронних органів Нью-Йорка, голова NYCCLC боровся за те, аби всі роботодавці міста дотримувалися правил охорони праці та безпеки на робочому місці. Він виступав за притягнення до кримінальної відповідальності недобросовісних роботодавців.
З 1999 року під його керівництвом також діяла програма Labor in the Pulpits, у межах якої члени профспілок виступали перед конґреґаціями. Метою програми було висвітлювати зв’язок між працею та релігією. Крім того, МакЛафлін був частиною коаліції, яка закликала корпорацію Lower Manhattan Development Corporation виділити 1 млрд доларів федерального фінансування на потреби безробітних мешканців Нью-Йорка. Зокрема, ці кошти передбачалися тим, хто втратив роботу внаслідок теракту 11 вересня 2001 року.
МакЛафлін підтримав кілька великих економічних проєктів Нью-Йорка, які забезпечили хороші робочі місця та прибуткову діяльність, як-от розширення Конференц-центру імені Джейкоба К. Джавітса, розвиток спортивного стадіону New York City Sports Stadium тощо. Робітничий лідер також боровся за те, щоби магазини роздрібної торгівлі Walmart не відкривалися в Нью-Йорку через низькі стандарти роботи, несправедливу заробітну плату, недостатні медичні виплати та погане ставлення до працівників. МакЛафлін також посприяв тому, щоби Міська рада Нью-Йорка ухвалила закон, що зобов’язав підприємства роздрібної торгівлі та продуктові магазини забезпечувати належне медичне обслуговування для своїх працівників.
Суд і ув’язнення
У жовтні 2006 року профспілковому лідеру висунули звинувачення за 44 федеральними пунктами, серед яких рекет, відмивання грошей, шахрайство, хабарництво тощо. МакЛафліна звинуватили в крадіжці майже з усіх організацій, до яких він був причетний. Злочини вражали правоохоронців своєю широтою та масштабом.
За підрахунками суду, МакЛафлін вкрав понад 2,2 млн доларів у штату, профспілок, політичного клубу та інших організацій. У звинуваченні також йшлося про те, що корупціонер використовував підлеглих як особистих слуг. Наприклад, користуючись своїм статусом та авторитетом, він просив відвезти його собаку до ветеринара, виловити гризунів у його підвалі, прибрати в сараї тощо.
Політик використовував кошти з бюджету передвиборчої кампанії на оплату особистих витрат, як-от репетицію весільної вечері його сина, ремонт будинку, оплату заміського клубу, купівлю плазми для його подруги тощо. За вкрадені гроші він придбав автомобіль дружині, а також оплатив навчання в школі одному із синів.
Після арешту МакЛафлін заявив, що не балотуватиметься на переобрання, і покинув посаду наприкінці 2006 року. У березні 2008 року нью-йоркець визнав себе винним у звинуваченнях у рекеті та розтраті в обмін на пом’якшення потенційного вироку. У травні 2009 року його засудили до 10 років позбавлення волі та зобов’язали сплатити штраф у розмірі 25 000 доларів. У серпні 2011 року злочинець пообіцяв повернути вкрадені 845 000 доларів, проте цього не було зроблено.