Рут Снайдер прославилася як вбивця власного чоловіка. Її страта на електричному стільці у нью-йоркській в’язниці була зафіксована на фотографії. Ця історія надихнула сценаристів і режисерів на створення кримінальних стрічок. У 1920-х роках в американських книгах і журналах з’явився кримінальний жанр, а вбивство у Квінзі стало основною темою багатьох із них. Докладніше про резонансний кримінальний випадок читайте далі на queensyes.com.
Нещасливий шлюб
Мей Рут Браун (її дівоче прізвище) народилася 27 березня 1895 року на Мангеттені. Вона походила із сім’ї звичайного робітника, тому з дитинства прагнула покращити умови свого життя. Приблизно в 15-річному віці їй довелося залишити школу, аби влаштувалася стенографісткою в телефонну компанію.
У 1915-му 20-річна Рут познайомилася з 33-річним митцем Альбертом Снайдером. Вона випадково набрала його номер, після чого пара почала спілкуватися, а згодом – зустрічатися. Друзі пари описували Рут як жваву й товариську, а Снайдера – тихого, скромного та дуже домашнього. Альберт працював художнім редактором журналу Motor Boating. Попри розбіжності в характерах і велику різницю у віці, закохані одружилися й оселилися в одному з будинків Квінза. У 1918 році в подружжя народилася донька Лоррейн.
Перед знайомством із Рут Альберт упродовж 10 років мав романтичні стосунки із жінкою, на ім’я Джессі Ґішар. Вони заручилися, але наречена померла від пневмонії незадовго до весілля. Подейкують, що Рут зненавиділа Альберта після того, як той вирішив повісити портрет своєї покійної нареченої у їхньому будинку, а ще назвав човен на її честь. Альберт описував колишню кохану як «найкращу жінку, яку він коли-небудь зустрічав». Крім того, Снайдер нібито звинувачував Рут у народженні доньки, а не сина, вимагав від неї ідеальної чистоти в домі, а ще здійснював фізичне насильство.
Таємний роман
У 1925 році Рут Снайдер завела позашлюбний роман із Генрі Джаддом Ґреєм – одруженим продавцем корсетів, який жив у передмісті Нью-Джерсі. 32-річна Рут була високою блондинкою з гарною зовнішністю та владним характером. 34-річний Джадд був її протилежністю. Та все ж між парою спалахнула пристрасть. Вони часто зустрічалися в домі Снайдерів, поки Альберт працював на роботі, а їхня донька навчалася в школі. Інколи дівчинку брали із собою в готель, де вона чекала на маму та її коханця у фоє.
Прагнучи щасливого життя з новим коханим, Рут почала планувати вбивство свого законного чоловіка. Вона намагалася переконати Джадда, що чоловік погано з нею поводиться, тому не заслуговує на життя. Ґрей заперечував, але Рут продовжувала дошкуляти йому натяками, пропозиціями та відвертими вимогами. Наполегливість Рут настільки збентежила Джадда, що він почав пити.
Жорстоке вбивство
Якось Рут переконала Альберта придбати страховий поліс на життя. Вона підкупила страхового агента, і він підробив документи так, що в разі несподіваної смерті Снайдера страхова компанія мала виплатити майже 100 000 доларів США. Рут самостійно здійснила щонайменше 7 спроб убити Альберта, однак усі вони були невдалі.
19 березня 1927 року Джадд не витримав тиску коханки й погодився стати спільником. Ґрей провів більшу частину дня за випивкою, намагаючись набратися сміливості. Коли він прибув до дому Снайдерів, то ще годину ходив навколо нього, зупиняючись під вуличними ліхтарями, аби випити з фляги. Здавалося, він хотів, щоби його хтось помітив і заарештував за розпивання алкоголю. Зрештою, ніхто не звернув на Джадда уваги, тож йому довелося увійти в будинок Снайдерів. Зробив це він через задні двері, після чого сховався у вільній кімнаті, де Рут залишила всі знаряддя для вбивства.
20 березня, приблизно о 2:00 ночі, сім’я Снайдерів повернулася додому з вечірки. Рут залишила двері до спальні злегка відчиненими. Згодом разом із Джаддом вони задушили бідолашного Альберта дротом, після чого помістили в його ніздрі просочені хлороформом ганчірки та додатково побили. Після цього спустилися вниз, випили та обговорили подальший план. Пара інсценувала смерть Снайдера як частину крадіжки з проникненням у будинок. Вони перекинули декілька стільців і нещільно зв’язали Рут руки та ноги. Через кілька хвилин після того, як Джадд пішов, Рут почала стукати в двері Лоррейн. Дитина вибігла і зняла кляп з рота матері. За її вказівкою вона побігла до сусідів, аби ті викликали поліцію.
Розслідування і страта
Детективи знайшли мало доказів проникнення грабіжника в будинок. Крім того, поведінка Рут не відповідала її розповіді про те, як вона нібито стала свідком насильницького вбивства свого чоловіка. Правоохоронці також знайшли в домі речі, які, за словами Рут, вкрав грабіжник. Ще більші підозри виникли, коли детектив знайшов папірець з ініціалами «J.G.» Збентежена Рут сказала, що ініціали позначають Джадда Ґрея та запитала, який стосунок він має до вбивства. Насправді ж ініціали розшифровувалися «Джессі Ґішар», їх зберігав як сувенір Альберт. Поліція відразу запідозрила щось дивне і розшукала Джадда Ґрея в місті Сіракузи (Нью-Йорк). Після допиту його заарештували й відвезли до Квінза.
Коли справа дійшла до суду, колишні коханці звинувачували одне одного в смертельному вчинку. Обидва обвинувачені мали різних адвокатів. Рут постала в суді як скривджена дружина, яка не отримала кохання від чоловіка. Вона скаржилася на те, що Альберт не приділяв їй часу, за винятком рідкісних походів у кіно. Крім того, вона заявила, що Джадд змусив її оформити страховий поліс на чоловіка. Адвокат Джадда же стверджував, що підсудний – законослухняний громадянин, який був обдурений Рут.
І Рут, і Джадда засудили до страти. 12 січня 1928 року Снайдер стала другою жінкою, страченою на електричному стільці у виправній колонії «Сінг-Сінг», і третьою страченою жінкою в штаті Нью-Йорк. Смертну кару таємно сфотографували в момент, коли електрика проходила по тілу, за допомогою мініатюрної пластинчастої камери, прикріпленої до щиколотки фотографа. Знімок опублікували в газетах із метою попередження громадськості про можливий наслідок злочинів, а також для того, щоби переконати людей у необхідності скасування смертної кари.
Страчував Снайдер і Ґрея електрик Роберт Г. Елліотт. У своїй автобіографії він писав, що Рут ледь не знепритомніла, коли побачила електричний стілець. Посадили на нього її доглядальниці, які працювали в камері для смертників. Засуджених прив’язали до спеціального дерев’яного стільця та вбили електричним струмом за допомогою електродів, прикріплених до голови та ноги.
(Не)гуманний спосіб
Спочатку вважалося, що електричний стілець спричиняє смерть через пошкодження головного мозку, але в 1899 році науковці з’ясували, що смерть настає внаслідок фібриляції шлуночків серця, а тоді його повної зупинки. Запропонував такий метод страти в 1881 році дантист Альфред П. Саутвік із міста Баффало (Нью-Йорк) як гуманну альтернативу поширеним на той час стратам, наприклад через повішення. Така ідея виникла після того, як 7 серпня 1881 року п’яний робітник доку Джордж Сміт пробрався в трансформаторну будку однієї з електричних компаній. Задля розваги він вхопився за контакти генератора і відразу ж загинув на місці. Патологоанатом розповів у своїй доповіді про миттєвість смерті та відсутність значних слідів на тілі постраждалого. Альфред П. Саутвік разом із двома колегами-медиками кілька років експериментували таку страту над бездомними тваринами. Сам стілець винайшов американець Томас Едісон.
Кількість випадків використання електричного стільця скоротилася із запровадженням смертельної ін’єкції, яка вважається більш гуманною. Станом на 2024 рік електричний стілець усе ще використовується для виконання смертної кари в штатах Алабама, Південна Кароліна, Флорида, Арканзас, Кентуккі та Теннессі.